Міжнародна кампанія «16 днів проти насильства»

Щорічно в Україні з 25 листопада до 10 грудня включно проводиться Міжнародна кампанія «16 днів проти насильства», яка з 1991 року підтримується міжнародною спільнотою. Акція в Україні стартувала днями – 25 листопада в Міжнародний день боротьби з насильством щодо жінок.

Очновними завданнями акції є:

• привернення уваги громадськості до актуальних для українського суспільства проблем подолання насильства в сім’ї, протидії торгівлі людьми та жорстокого поводження з дітьми, гендерного насильства та забезпечення рівних прав жінок і чоловіків;

• активізація партнерського руху органів державної влади, державних закладів, громадських організацій щодо викорінення домашнього насильства;

• проведення інформаційних кампаній з метою підвищення обізнаності населення України з питань попередження насильства в сім'ї, жорсткого поводження з дітьми, формування свідомості всіх верств населення  щодо нетерпимого ставлення до насильства;

• формування свідомості усіх верств населення щодо нетерпимого ставлення до насильства.

Дати початку та завершення Кампанії вибрані не випадково. Вони створюють символічний ланцюжок, поєднуючи заходи проти насильства стосовно жінок та дії щодо захисту прав людини, підкреслюючи, що будь-які прояви насильства над людиною, незалежно від її статі, є порушенням прав людини.

Шістнадцятиденний період кампанії охоплює наступні важливі дати:

25 листопада – Міжнародний день боротьби з насильством щодо жінок

• 1 грудня – Всесвітній  день боротьби зі СНІДом

• 2 грудня – Міжнародний день боротьби з рабством

• 3 грудня – Міжнародний день людей з обмеженими фізичними можливостями

• 5 грудня – Міжнародний день волонтера

• 6 грудня – Вшанування пам’яті студенток, розстріляних у Монреалі

• 9 грудня – Міжнародний день боротьби з корупцією

• 10 грудня – Міжнародний день прав людини

Офіційно цей день був оголошений Генеральною Асамблеєю ООН у 1999 році, але відзначатися він почав із 1981 року в пам’ять про трагічну загибель трьох сестер Мірабель, які були жорстоко вбиті під час диктатури домініканського правителя Рафаеля Трухільо в 1960 році.

Цьогоріч девіз кампанії «Розфарбуємо світ в помаранчевий колір: Покоління рівності виступає проти зґвалтувань». Головна мета кампанії – привернути увагу до чутливої теми гендерного насильства, а також об’єднати суспільство у боротьбі з ним.

Як повідомляє МОЗ України, в Європі приблизно 25% жінок страждають від фізичного або сексуального насилля. Особи, які зазнали насильства, частіше мають порушення психічного здоров’я (депресивні стани, схильність до суїциду), проблеми пов’язані з сексуальним та репродуктивним здоров’ям, схильність до алкоголізму.

11 січня 2019 набули чинності зміни до законодавства щодо домашнього та сексуального насильства. Новий закон передбачає притягнення до кримінальної відповідальності особи, яка вчиняє домашнє насильство. Нещодавно у Києві було винесено перший вирок за цей злочин.

Прес-служба Профспілки працівників освіти і науки України

Інтеграція медіаосвіти в освітній процес

Лабораторія психології масової комунікації та медіаосвіти ІСПП НАПН України

Український медіаосвітній електронний бюлетень МОЕ 2020/2

СТОП БУЛІНГ

Інфоматеріали з протидії булінгу

Психологічна підтримка

 

Щоб усе встигати, плануємо свій день правильно

Для всього існує свій час. Фахівці (хронобіологи ), які вивчають біологічні цикли людського організму, пояснюють це тим, що наш організм підпорядковується внутрішньому часовому ритмові. Слідувати заданим природою біологічним ритмам дуже важливо для нашого здоров'я. Це становить одну з основ здорового способу життя.

       Часто буває, що ми працюємо цілий день, а результат нульовий. Для боротьби з марною тратою часу необхідно   скласти розпорядок дня. Планування часу дуже важливе у нашому житті. Головною умовою планування власного режиму дня є узгодженість з своїми біоритмами. Це є фундаментом успішної діяльності і фізичної бадьорості . Кожна людина має свій ритм життя, тому розпорядок ЗАВЖДИ є індивідуальним для кожного. Головне це розумне поєднання роботи і відпочинку . Завдання розпорядку дня – це максимально точно розподілити сили і час для того, щоб виконати більшу кількість щоденних завдань за меншу кількість часу.

    Спланувавши режим у нас з’являється вільний час, відкриваються нові можливості, а життя наповнюється спокоєм і гармонією.

«Кістяк» робочого дня складається з 4 частин :  сон;  активна розумова діяльність;  спорт і фізичні вправи;  дозвілля (відпочинок).

 Найголовніше в розпорядку дня — це  час на сон. Потрібно встановити рамки для сну і якщо дотримуватись їх усі процеси організму людини приводяться  в норму, що  дає можливість відпочити і виспатись .

 Рекомендовано спати 8-9 годин на добу ,а прокидатись о 6-7 годині ранку . З 8 до 18 години найкращий час для активної розумової діяльності. В цей час включається логічне мислення, здатність вивчати мови і нові терміни, розбирання різноманітних проблем . Тим хто працює  краще закінчувати  роботу до 18.00 - праця в більш пізні години змушує наш мозок працювати через силу, що сприяє накопиченню стресів і труднощі з засипанням.

      З 15 до 19 години найкращий час для спорту і фізичних вправ. Післяобідня прогулянка, прийом сонячних ванн, заняття спортом і фізичною працею. У даний період часу температура тіла піднімається . Це дозволяє людині бути більш рухливою і витривалою. 

     З 19 до 23 години найкращий час  для домашніх справ і відпочинку. Прогулянки , заняття побутовими справами , проведення часу з близькими людьми, перегляд фільмів та читання книг. У цей період відбувається повний відпочинок розуму і нервової системи. Прийом їжі не потрібно планувати ,коли ви зголодніли це і я час для трапези . Шлунок уже переварив попередню порцію їжі і готовий прийняти нову. Звичайно головне в режимі дня це раціональне використання свого часу , але не потрібно доводити до крайностей. 

 Розпорядок дня повинен служити людині, а не навпаки. Щоб організм повністю звик до режиму і ідеально почав функціонувати  потрібно три тижні . Відчувайте, що для вас корисно, а що - ні, живіть у своєму ритмі, плануйте, дійте, створюйте нові ідеї, рухайтесь вперед, робіть життя кращим. 

Посилання на джерело: https://vn.20minut.ua/zhurnalistika-dlya-vsih/rozporyadok-dnya--zasib-dlya-borotbi-z-marnoyu-tratoyu-chasu-10413509.html

Онлайн-безпека дітей

 

Що робити, якщо дітям загрожує онлайн-небезпека

 Подорож в онлайн-світ має бути безпечним! Втім, лише 29% дітей почуваються спокійно в онлайні. І необхідно щось із цим робити.

На щастя, майже половина українських учнів (43,5%) довіряє своїм вчителям. Діти готові прийти та поділитися з ними своїми переживаннями та негараздами, зокрема про небезпеки в онлайн-просторі. Тож як можна допомогти учням та вберегти їх від розповсюдження онлайн-ризиків?

Попередження - означає озброєний. Тож маємо знати більше про причини та наслідки небезпечних дій.

1.     Секстинг- - це обмін власними фото, відео та текстовими матеріалами інтимного характеру за допомогою мобільних телефонів, електронної пошта, соціальних мереж.
Причинами популярності цього явища є доступність гаджетів, брак знань відносно можливих наслідків віртуальних стосунків, особливості підліткового віку та недостатність уваги.
Наслідки тако поведінки можуть бути дуже небезпечними, хоча діти не замислюються над тим, яким буде результат спілкування. Навіть якщо фото не були опубліковані, дитина постійно перебуває у пригніченому стані: переживає, що її приватні світлини побачать сторонні люди, що вона стане об'єктом знущання серед однолітків.

2.     Сексторшен - шантаж публікацією сексуального контенту (зображення, відео, навіть чуток) для залякування, примусу та здирництва.
Наслідки сексторшену неприємно вражають. Згідно з дослідженнями, один із трьох постраждалих від сексторшену, наносили собі шкоду та вчиняли спроби самогубства через отриману психологічну травму. Наслідки цього явища мають однаковий вплив на дівчат і хлопців будь-якого віку. Більшість тих, хто зіштовхнувся з сексторшеном повідомляють про відчуття самотності, високої тривоги та депресивні думки.

3.     Онлайн-грумінг - побудова дорослим або групою дорослих осіб довірливих стосунків з дитиною (підлітком) з метою сексуального насильства онлайн чи у реальному житті.
Причинами онлайн-грумінгу можуть стати труднощі у спілкуванні з однолітками, низька самооцінка, обмежена обізнаність відносно ризиків в інтернеті, відсутність контролю за часом з боку дорослих.
Потрапивши в таку складану ситуацію, діти відчувають самотність, Відчай та безвихідь, тому погоджуються на всі умови кривдників. Часто у жертви виникає відчуття провини за те, що трапилося. Дитина може думати, що вона на це заслуговує.

АЛГОРИТМ ДІЙ ПЕДАГОГІЧНИХ ПРАЦІВНИКІВ, КОЛИ ДИТИНІ ЗАГРОЖУЄ ОНЛАЙН-НЕБЕЗПЕКА

Коли йдеться про правопорушення, ми стикаємося з такими проявами:

• дискримінаційні висловлювання або заклик до такої поведінки;
• приватна інформація: незаконне зберігання, поширення тощо;
• вимагання;
• шахрайство;
• сексуальні домагання, розбещення;
• демонстрація / поширення порнографічної продукції;
• вироблення або поширення дитячої порнографії;
• булінг із використанням інформаційно-комунікаційних технологій.

Як має поводитися вчитель, який виявив правопорушення?

Насамперед слід підтримати дитину, уважно вислухати та спокійно поговорити. Після цього продумуємо алгоритм дій, обговорюємо кожний етап із дитиною та її батьками. Усім має бути зрозуміло, що відбувається, для чого це потрібно. Дуже важливо виконати такі дії:

1.     Зберегти докази, наприклад, скріншот матеріалів та повідомлень. Вони знадобляться для звернення до адміністрації онлайн-ресурсу (з проханням видалити фото) та до правоохоронних органів.

2.     Видалити контент у повідомленнях, на пристроях учнів, зі спільних груп чи діалогів, із платформ чи сайту.

3.     Звернутися до правоохоронних органів. Є декілька шляхів взаємодії: написати електронного листа, піти у відділок поряд із будинком, або ж звернутись до кіберполіції через їхній сайт.

4.     Отримати психологічну підтримку. Дитині може допомогти шкільний психолог, приватний психолог чи гаряча лінія Ла Страда .

Протягом усього навчального процесу педагогічний працівник має контролювати ситуацію - спостерігати за психологічним станом потерпілого учня та психологічним кліматом у класі.

ДІЇ ВЧИТЕЛЯ, ЯКЩО ПРАВОПОРУШЕННЯ НЕ ВИЯВЛЕНО

На жаль, деякі небезпечні вчинки не є правопорушенням, але вони впливають на спокій та здоров'я учня. Психологічний тиск може бути небезпечнішим за фізичний. Тож будьте уважними. До таких проявів належать:

• доведення до самогубство без застосування примусу;
• кібербулінг (не між учасниками освітнього процесу);
• секстинг;
• реклама, контент для дорослих;
• спам, нав'язливі повідомлення;
• неправдива інформація.

У таких випадках вчитель також має вислухати та підтримати школяра. Якщо кривдник теж учень, можна поговорити і з ним також. Запропонуйте потерпілому учню домовитись з іншою людиною, аби він / вона припинили свої образливі дії. Часто близькі, друзі чи просто знайомі діти можуть нашкодити ніби жартома, вони не хочуть реально скривдити людину. У такому випадку відвертої розмови буде достатньо.

Якщо ж кривдник продовжує свої дії, необхідно:

1.     Рекомендувати дитині завершити спілкування.

2.     Зробити скріншоті листування та зберегти як докази.

3.     Звернутись до мережі / платформи, де відбулося порушення, а також самостійно заблокувати контент / користувача.

4.     Надати психологічну допомогу, психосоціальну підтримку для попередження наслідків.

Джерело: взято з інтернету

Безпека дітей в інтернеті

 Безпека дітей в інтернеті

ЗАХИСТ ДІТЕЙ ВІД СЕКСУАЛЬНОГО НАСИЛЛЯ В ІНТЕРНЕТІ: ОСВІТНІЙ ПРОЄКТ “STOP SEXTING”

Сексуальне насилля онлайн – один з викликів, який стоїть перед батьками та педагогами. Діти можуть стикатись із сексуальним насилля в Інтернеті у формах секстингу, кібергрумінгу та сексторшену.

Секстинг – це надсилання інтимних фото чи відео з використанням сучасних засобів зв’язку. Діти можуть надсилати такі матеріали як знайомим, так і не знайомим їм у реальному житті людям. Матеріали подібних переписок можуть бути оприлюднені, що часто призводить до кібербулінгу та цькувань дитини у школі. 

Кібергрумінг — це процес комунікації із дитиною в Інтернеті, під час якого злочинці налагоджують довірливі стосунки з дитиною з метою сексуального насильства над нею у реальному житті чи онлайн. Вони можуть змушувати дітей виконувати певні сексуальні дії перед камерою. Злочинці свідомо будують своє спілкування з дитиною так, аби викликати в неї теплі почуття та довіру, показати, що вона цінна та унікальна. Вони можуть прикидатися однолітками дитини, пропонувати роботу моделлю, дарувати подарунки тощо.  

Сексторшен – налагодження довірливих стосунків із дитиною в Інтернеті з метою отримання приватних матеріалів, шантажування та вимагання додаткових матеріалів або грошей. 

Звертаємо увагу: якщо дитина стала жертвою секстингу, кібергрумінгу чи сексторшену, необхідно звернутися до поліції.

Освітній проєкт #stop_sexтинг за підтримки МОН, Мінцифри та Уповноваженого Президента України з прав дитини створили навчальні матеріали для батьків і педагогів щодо упередження та протидії сексуальному насиллю в Інтернеті на сайті https://stop-sexting.in.ua/category/materials/resources/

Online сексуальне насильство над дітьми (кібер грумінг)

 

• - Урок «Інтимні селфі в інтернеті» для 7-11 класів 
• - Урок «#не_ведусь» для 5-6 класів
• - Квест «#не_ведусь» для 7-8 класів 

- Квест «#не_ведусь» для 9-11 класів

Корисні матеріали

 Довідник для батьків та вихователів  “Створюємо онлайн-простір разом з дітьми” 

Довідник з онлайн-безпеки для фахівців у сфері освіти – “Рекомендації щодо онлайн-безпеки для педагогічних працівників”

до онлайн-безпеки для педагогічних працівників”Довідник “Рекомендації щодо онлайн-безпеки для педагогічних працівників”Довідник “Рекомендації щодо онлайн-безпеки для педагогічних працівників”

1 червня - День захисту дітей

1.1 червня-Міжнародний день захисту дітей (відео про історію свята) https://www.youtube.com/watch?v=XEi4-tKSpYs

 

2.Інтерактивна вправа «Збери валізу» для учнів 1-4 класів https://learningapps.org/display?v=pe9igosqt20

 

3. Інтерактивна вправа «Впізнай емоцію»  для учнів 3-6 класів https://learningapps.org/display?v=p4q77h00n20

 

4. Інтерактивна вправа «Корисні та шкідливі звички»  для 5-7 класів https://learningapps.org/display?v=pe46v1vd320

 

5. Інтерактивна вправа «Щоб бути здоровим я виконую»  для 1-5 класів https://learningapps.org/display?v=phfe2e7yk20

 

6. Інтерактивна вправа «Гра дружба» для 5-7 класів  https://learningapps.org/display?v=pnu17e52a20

 

7. Інтерактивна вправа «Гра Канікули» для 3-6 класів  https://learningapps.org/display?v=pdq5rfwgk20

 

8.Відео «Конвенція про прав дитини» для 5-11 класів  https://www.youtube.com/watch?v=Ju4b-Vg2Rrk

 

9.Відео «Права і обов’язки дітей» для 5-11 класів  https://www.youtube.com/watch?v=zRR0XiriGp4

10. Мультфільм про права дітей  для 1-5 класів https://www.youtube.com/watch?v=9_INV0msO2s

11.Саморобки для дітей до свята

https://www.youtube.com/watch?v=klz8OFFxDvc

 

https://www.youtube.com/watch?v=rnjmyLucaF0

 

https://www.youtube.com/watch?v=G7ZO9XSy4a0

 

https://www.youtube.com/watch?v=_Y9WZsMOMIE

 

https://www.youtube.com/watch?v=Qc3wtoY1Xz0

 

https://www.youtube.com/watch?v=rm-yDSIhwWs&pbjreload=101 

Майбутнім першокласникам

Рекомендації батькам майбутніх першокласників

Останній рік перед вступом дитини в школу приносить багато тривог його батькам. За цей досить довгий термін деякі мами і тата намагаються вивчити зі своїм сином або дочкою програму першого класу. Однак робити подібне ні до чого. Краще переконатися в тому, що дитина володіє достатньою психологічною зрілістю для навчання в школі.

Чому ж так необхідно визначити готовність дитини до школи на самому початку навчання, а ще краще – до вступу в школу? Що ж таке "готовність до школи"? для чого це потрібно знати батькам? Спробуємо розібратися.

Що нового виникає в житті дитини з того моменту, як він, озброївшись ранцем і букетом квітів, відправляється в школу?

1. Дитина переходить до систематичної навчальної діяльності. У дошкільному віці провідною діяльністю є гра. Потрібно зауважити, що надходження дитини в школу не означає відмови від ігор, тому що як і раніше значну частину свого часу першокласник приділяє саме їм.

2. Виникають відносини «учень — учитель». Вони вимагають від першокласника прийняття ролі учня, тобто вміння слухати і виконувати вказівки вчителя.

3. Набувається статус учня. Школа сприймається ним як символ подальшого розвитку. А що розвине в собі, чого досягне, перебуваючи в її стінах, - багато в чому залежить від нас, дорослих.

 

Шкільна готовність - це комплексне явище, що включає в себе інтелектуальну, психологічну та соціальну готовність.

Інтелектуальна готовність дитини до школи полягає в певному кругозорі, запасі конкретних знань, в розумінні основних закономірностей, розвиток уваги, пам'яті, сформовані розумові операції аналізу, синтезу, узагальнення, вміння встановлювати зв'язки між явищами і подіями. До 6-7 років дитина повинна знати:

§ свою адресу і назву міста, села, селища, в якому він живе;

§ назва країни та її столиці;

§ імена та по батькові своїх батьків, інформацію про місця їх роботи;

§ пори року, їх послідовність і основні ознаки;

§ назви місяців, днів тижня;

§ основні види дерев і квітів.

Йому слід вміти розрізняти домашніх і диких тварин, розуміти, що бабуся – це мама батька або матері.

Іншими словами, він повинен орієнтуватися в часі, просторі і своєму найближчому оточенні.

Психологічна готовність дитини до школи включає в себе особистісну і вольову готовність.

1. Особистісна готовність дитини до школи полягає у формуванні у нього готовності до прийняття нової соціальної позиції школяра — положення школяра. Позиція школяра зобов'язує зайняти інше, в порівнянні з дошкільником, положення в суспільстві, з новими для нього правилами. Ця Особистісна готовність виражається в певному відношенні дитини до школи, до вчителя і навчальної діяльності, до однолітків, рідним і близьким, до самого себе.

Ставлення до школи. Виконувати правила шкільного режиму, своєчасно приходити на заняття, виконувати навчальні завдання в школі і вдома.

Ставлення до вчителя і навчальної діяльності. Правильно сприймати ситуації уроку, правильно сприймати істинний сенс дій вчителя, його професійну роль.

Ставлення до рідних і близьких. Маючи особистий простір в сім'ї, дитина повинна відчувати шанобливе ставлення рідних до його нової ролі учня. Рідні повинні ставитися до майбутнього школяра, його вченню, як до важливої змістовної діяльності, набагато більш значущою, ніж гра дошкільника. Вчення для дитини стає основним видом його діяльності.

Ставлення до самого себе, до своїх здібностей, до своєї діяльності, її результатів. Мати адекватну самооцінку.

2. Вольова готовність полягає в здатності дитини напружено працювати, роблячи те, що від нього вимагає вчитель, режим шкільного життя. Дитина повинна вміти управляти своєю поведінкою, розумовою діяльністю.

Наявність вольових якостей у дитини допоможе йому тривалий час виконувати завдання, не відволікаючись на уроці, доводити справу до кінця. Спочатку Дорослі за допомогою слова регулюють поведінку дитини, потім, засвоюючи практично зміст вимог дорослих, він поступово починає за допомогою власної мови регулювати свою поведінку, роблячи тим самим істотний крок вперед по шляху вольового розвитку. Після оволодіння мовою слово стає для дітей не тільки засобом спілкування, а й засобом організації поведінки.

Одним з центральних питань волі є питання про мотиваційну обумовленість тих конкретних вольових дій і вчинків, на які людина здатна в різні періоди свого життя.

Соціальна готовність має на увазі потребу в спілкуванні з однолітками і вміння підпорядковувати свою поведінку законам дитячих груп, здатність приймати роль учня, вміння слухати і виконувати інструкції вчителя, а також навички комунікативної ініціативи і самопрезентації. Сюди можна віднести і такі особистісні якості, як вміння долати труднощі і ставитися до помилок як до певного результату своєї праці, вміння засвоювати інформацію в ситуації групового навчання і змінювати соціальні ролі в колективі класу. Дуже важлива роль батьків, від яких дитина буде чекати розуміння, прийняття і допомоги.

Що важливо зробити перед школою?

1. Розвивати дрібну моторику рук.

2. Сформувати інтерес до книги.

3. Привчити дотримуватися режиму дня.

4. Сформувати навички самообслуговування і самостійності.

5. Навчити дитину спілкуватися з однолітками.

Особливу увагу приділіть розвитку посидючості і вольових процесів:

Навчіть дитину керувати своїми бажаннями, емоціями і вчинками. Він повинен вміти підкорятися правилам поведінки і виконувати завдання за зразком.

Щодня займайтеся інтелектуальним розвитком дитини:

* під час прогулянок звертайте уваги на різні явища природи (дощ, сніг, туман, Веселка). Вивчіть назви пір року.

* вчіть з дитиною назви тварин, рослин, предметів побуту та шкільного приладдя, визначайте їх особливості та призначення.

* розвивайте зв'язне мовлення. Вчіть дитину переказувати казки і складати розповіді по картинках. Слідкуйте за правильністю вимови і грамотністю мови.

* навчіть дитину рахувати до 100 і порівнювати кількість предметів. Познайомте із зображенням цифр.

* розвивайте дрібну моторику рук дитини, за допомогою малювання, штрихування, розфарбовування, мозаїки, ліплення, нанизування намистин, гудзиків.

* навчіть дитину розрізняти і правильно називати основні геометричні фігури (коло, квадрат, трикутник, прямокутник, овал), порівнювати і розрізняти предмети за величиною (більший, менший) і кольором.

Поради для батьків майбутніх першокласників:

* Важливо, щоб до школи у дитини був досить різноманітний досвід спілкування з незнайомими людьми — і дорослими і дітьми. Давайте малюкові можливість попрактикуватися у встановленні нових контактів. Це може відбуватися в поліклініці, на дитячому майданчику, в магазині.

* Деякі діти губляться, не маючи навички " виживання в натовпі "(зайдіть в будь-яку школу на перерві). В якості тренування час від часу можна взяти сина або дочку на великий розважальний захід, проїхатися в громадському транспорті.

Не секрет, що не завжди оточуючі доброзичливі і сповнені розуміння. Вчіть дитину не губитися, коли тебе критикують або — дитячий варіант — дражнять. Готуйте його до того, що в школі він може зіткнутися і з негативними оцінками своєї роботи. Тобто вдома важливо мати досвід і похвали і осуду. Головне, щоб малюк розумів: критикуючи його, ви даєте оцінку не його особистості в цілому, а конкретного вчинку. Прекрасно, якщо вироблена досить стійка позитивна самооцінка. Тоді на зауваження або на не надто високу оцінку вчителя дитина не образиться, а постарається щось змінити.

* Важливо для дитини вміти висловлювати свої потреби словами. Будинки оточуючі розуміють його з півслова або за виразом обличчя. Не варто чекати того ж від вчителя або однокласників. Просіть малюка повідомляти про свої бажання словами, по можливості організуйте такі ситуації, коли йому потрібно попросити про допомогу незнайомого дорослого або дитини.

* У школі малюк може потрапити в ситуацію порівняння з однолітками. Значить, варто ще до школи поспостерігати за ним в іграх, що включають змагальний момент, конкуренцію дітей. Як він реагує на успіх інших, на свої невдачі і тому подібні ситуації?

* Намагайтеся, щоб дитина звикав працювати самостійно, не вимагав постійної уваги і заохочення з боку дорослого. Адже на уроці вчитель навряд чи зможе приділити кожному однакову увагу. Поступово переставайте хвалити дитину за кожен крок в роботі-хваліть за готовий результат.

* Привчайте малюка спокійно сидіти і працювати протягом певного часу. Включайте в розпорядок дня найрізноманітніші заняття, чергуючи спокійну роботу за столом з рухливими іграми. Особливо це важливо для збудливого, рухливого дитини. Поступово він звикне до того, що верещати і бігати можна в певний, «галасливий» час. Тоді буде здатний і в школі дочекатися зміни.

* Давайте дитині частіше альбом для малювання, пластилін. Нехай творить, тренуючи тим самим дрібні м'язи кисті і покращуючи координацію рухів пальців. З цією ж метою можна навчити дитину вишиванню, в'язанням гачком.

* З перших днів ваш першокласник буде відчувати себе впевнено, якщо заздалегідь прищепити йому елементарні навички роботи на уроці. Наприклад, навчити правильно тримати олівець, орієнтуватися на сторінці зошита або книги, уважно слухати інструкцію і виконувати її, відраховувати потрібну кількість клітинок і т. д.

* Якщо майбутній учень буде час від часу вчити вірші напам'ять, його пам'ять, стане набагато краще. Просіть дитину розповідати вірші родичам, знайомим, сусідам. Тим самим ви допоможете сформувати у дитини навик виступати перед аудиторією, який потім йому дуже стане в нагоді на уроці.

Скоро ваша дитина переступить поріг школи, що істотно змінить все його звичне життя. Перехід з дитячого садка в школу-важливий щабель в житті кожної дитини. Опиняючись в нових соціальних умовах, діти часто бувають до них не готові, що, позначається на їх емоційній сфері. Тому важливо, готувати дитину до школи, адже все, чого ви навчите його зараз, допоможе йому бути успішним в школі.

 

Порада 1. Заздалегідь познайомтеся зі школою, умовами навчання і вчителем.

Порада 2. Обговоріть з дитиною ті правила і норми, з якими він зустрінеться в школі. Поясніть їх необхідність і доцільність.

Порада 3. Виділіть дитині місце для занять вдома.

Порада 4. Підтримуйте в дитині його прагнення стати школярем.

Порада 5. Уникайте надмірних вимог до дитини.

Порада 6. Складіть разом з майбутнім першокласником розпорядок дня і стежте за його дотриманням.

Порада 7. Привчайте дитину утримувати в порядку свої речі і шкільне приладдя.

Порада 8. Дитина має право на помилку. Тому не ставтеся до його перших невдач як до краху всіх ваших надій. Пам'ятайте: йому дуже необхідна ваша допомога і підтримка.

Порада 9. Не пропустіть перші труднощі в навчанні. Звертайте увагу на будь-які труднощі, особливо якщо вони стають частими.

Порада 10. Не перенавантажуйте дитину навчанням. У першокласника повинно залишатися достатньо часу для ігор.

І пам'ятайте: найголовніше-вірити, що у сина чи доньки все складеться добре!!!

Урок для батьків № 1: Про сексуальне насильство над дітьми

Урок для батьків № 2: Як дітям визначити та захистити особисті кордони 

Матеріали відеокурсу призначені лише для дорослих

Урок 1. Про сексуальне насильство над дітьми. 

Урок 2: Як дітям визначити та захистити особисті кордони

Урок 3. Як дітям берегти та захищати своє тіло.

Урок 4. Як дітям відрізнити та захистити себе від «поганих» секретів. 

Урок 5. Як дітям застосувати та захистити своє «Ні!» 

Урок 6. Як дітям діяти та кому довіряти, щоб себе захистити. 

Попередження булінгу

«СТОП булінг»

  

Булінг (від англ. bully – хуліган, задирака, грубіян, «to bully» — задиратися, знущатися) – тривалий процес свідомого жорстокого ставлення, агресивної поведінки, щоб заподіяти шкоду, викликати страх, тривогу або ж створити негативне середовище для людини.

Прикметною ознакою булінгу є довготривале «відторгнення» дитини її соціальним оточенням.

Найчастіше цькування ініціюють надміру агресивні діти, які люблять домінувати, тобто бути «головними». Їх не турбують почуття і переживання інших людей, вони прагнуть бути в центрі уваги, контролювати все навколо. Принижуючи інших, вони підвищують власну значущість. Нерідко це відбувається через глибокі психологічні комплекси кривдників. Можливо, вони самі переживали приниження або копіюють ті агресивні й образливі моделі поведінки, які є у їхніх сім’ях.

Зазвичай об’єктом знущань (жертвою) булінгу вибирають тих, у кого є дещо відмінне від однолітків. Відмінність може бути будь-якою: особливості зовнішності; манера спілкування, поведінки; незвичайне захоплення; соціальний статус, національність, релігійна належність.  

Як реагувати на цькування

Молодші школярі мають неодмінно звертатися по допомогу до дорослих — учителів і батьків. Допомога дорослих дуже потрібна і в будь-якому іншому віці, особливо якщо дії кривдників можуть завдати серйозної шкоди фізичному та психічному здоров’ю.

Старші діти, підлітки можуть спробувати самостійно впоратись із деякими ситуаціями.

Психологами було розроблено кілька порад для них

Як впоратися з ситуацією самостійно

Ігноруйте кривдника. Якщо є можливість, намагайтесь уникнути сварки, зробіть вигляд, що вам байдуже і йдіть геть. Така поведінка не свідчить про боягузтво, адже, навпаки, іноді зробити це набагато складніше, ніж дати волю емоціям.

·         Якщо ситуація не дозволяє вам піти, зберігаючи самовладання, використайте гумор. Цим ви можете спантеличити кривдника/кривдників, відволікти його/їх від наміру дошкулити вам.

·         Стримуйте гнів і злість. Адже це саме те, чого домагається кривдник. Говоріть спокійно і впевнено, покажіть силу духу.

·         Не вступайте в бійку. Кривдник тільки й чекає приводу, щоб застосувати силу. Що агресивніше ви реагуєте, то більше шансів опинитися в загрозливій для вашої безпеки і здоров’я ситуації.

·         Не соромтеся обговорювати такі загрозливі ситуації з людьми, яким ви довіряєте. Це допоможе вибудувати правильну лінію поведінки і припинити насилля.

Рекомендації класному керівнику  для профілактики булінгу в класі

• Варто з самого першого дня припинити будь-які глузування однокласників над невдачами інших однокласників.
• Якщо з будь-яких причин репутація дитини зіпсована, то варто дати їй можливість підвищити власний авторитет перед однокласниками, доручивши посильну справу.
• Варто припиняти будь-які особисті зневажливі зауваження одних дітей до інших.
• Організовувати для згуртування класного колективу спільні поїздки, свята, виховні заходи.
• Необхідно дати можливість найбільш активним учням класу проявляти себе та самостверджуватися завдяки своїм вмінням та талантам, а не завдяки приниження інших.
• Не варто порівнювати роботи учнів та отримані за них бали публічно. Краще обговорювати певні помилки чи недопрацювання індивідуально з кожним.

Поради батькам для надання допомоги дитині при булінгу в школі

1. Якщо дитина повідомляє вам про те, що вона або ще хтось піддається булінгу – підтримайте її, похваліть дитину за те, що вона розповіла вам про це.
2. Зберігайте спокій. На цьому етапі почуття та емоції дитини мають бути на першому місці. Вислухайте свою дитину, не впадаючи в гнів та розпач.
3. Запевніть свою дитину, що це не її провина. Це не означає, що він/вона слабкий/-ка, а той, хто кривдить – сильний/-на. Поговоріть з дитиною як поводитися впевнено, навіть якщо він/вона цього не відчуває.
4. Детально та спокійно поговоріть з дитиною про суть принижень, які відбуваються у школі. З’ясуйте, хто є головними кривдниками, уточніть точний час та місце вчинення таких дій. Якщо приниження відбуваються під час уроків – з’ясувати хто є вчителем та чи відомо йому про подібні випадки.
5. Розкажіть дитині, що ви плануєте робити задля її/його захисту. Буде краще, якщо ви попередите про намір зустрітися з вчителем/-кою або директором/-кою. Головне – не травмувати і не залякати дитину ще більше.
6. Поясніть дитині, до кого вона може звернутися у разі цькування (шкільний психолог, вчителі, керівництво школи, старші учні, батьки інших дітей, охорона).
7. Скажіть дитині про те, що ви розумієте її і зробите так, щоб їй більше не загрожувала небезпека. Дитина відчуватиме  вашу підтримку, захист, що дасть можливість довіряти вам і в майбутньому підтримувати довірливі відносини.
8. Спитайте, яка саме ваша допомога буде корисна дитині, вислухайте уважно. Можливо вона запропонуєте свій варіант. Це допоможе розробити спільну стратегію змін.
9. Пам’ятайте, що ситуації фізичного насилля потребують негайного втручання з боку батьків та візит до школи.
10. Підтримайте свою дитину у налагодженні дружніх стосунків з однолітками.
11. Поясніть дитині, що зміни будуть відбуватися поступово, проте весь цей час вона може розраховувати на вашу підтримку.
12. Пам’ятайте: ваша мета припинити насильство, а не покарати винних! Не варто забувати, що всі сторони потребують деякого часу, щоб скорегувати свою поведінку.

Батькам та педагогам – «Як запобігти булінгу?»

Швидка та доречна реакція дорослих (батьків і вчителів) на ситуацію булінгу повертає дітям відчуття безпеки та захищеності, демонструє, що насилля не прийнятне. Саме тому, як тільки ви побачили або дізналися про булінг:

1.  
2.  
3.  
4.  
5. Негайно втручайтесь та зупиняйте насилля — булінг не можна ігнорувати.
6. Зберігайте спокій та будьте делікатними, не примушуйте дітей публічно говорити на важкі для них теми. Краще вести розмову наодинці, або в малих групах.
7. Уникайте слів жертва чи агресор — це призводить до стигматизації.
8. Не намагайтеся ставати на чийсь бік або викликати відчуття провини до того, хто потерпає від булінгу. Так ви закріплюєте поведінку жертви.
9. Пояснюйте, які саме дії є насиллям і чому їх необхідно припинити.
10. Не вимагайте публічних вибачень. Це може загострити ситуацію.
11. Допоможіть дітям зрозуміти, що таке булінг і як протистояти йому безпечно.
12. Спілкуйтеся з дітьми. Прислухайтеся до них. Знайте їхніх друзів, запитуйте про школу, розумійте їхні проблеми.
13. Заохочуйте дітей робити те, що вони люблять. Інтереси і хобі можуть підвищити довіру, допомогти дітям здружитися і попередити схильність до булінгу.
14. Показуйте приклад ставлення до інших із добротою та повагою.

Порадник «СТОП-Булінг»  

ЩОБ ВБЕРЕГТИСЬ ВІД НАСИЛЬСТВА

• Попереджай батьків, куди, з ким ідеш і коли повернешся.
• Не заходь у підвали, підсобні приміщення, у машини.
• Якщо ти десь затримався, передзвони батькам, попроси, щоб тебе зустріли.
• Постарайся, щоб твій маршрут проходив не через ліс, парк.
• Якщо тобі здалося, що тебе хтось переслідує, перейди на іншу сторону, зайди в магазин, звернись до дорослих.
• Якщо тебе зупинили і попросили показати дорогу, постарайся пояснити на словах, не сідаючи у машину.
• Якщо незнайома людина відрекомендувалась другом твоїх батьків, не спіши запрошувати її додому, попроси зачекати їх приходу на вулиці.
• Якщо при вході у під’їзд ти помітив незнайомців, зачекай, доки хто-небудь із сусідів не ввійде разом з тобою. Не входь в ліфт разом з незнайомими тобі людьми.
• Уникай ситуацій, які можуть призвести до насильства.
• Говори спокійно і впевнено.
• Дай агресору можливість зупинитися.
• Відійди в сторону. Це не ознака слабкості!
• Не прагни помсти ворогам. Вмій просити пробачення.
• Попроси допомоги. Це не ознака слабкості чи боягузтва!
• У будь якій конфліктній ситуації звертайся за допомогою до вчителів, старших учнів, психолога, адміністрації школи або батьків. Проконсультуйся з шкільним психологом, щоб повернути впевненість у власних силах і зрозуміти, що робити далі.